Ні Україні, ні Росії, ні жодній людині
Слава не належить - тільки лиш Христу.
Усвідомить всі ми із вами повинні
Божу ось цю істину вічну і просту.
Всі ми Богом створені по Його подобі,
Всі ми від Адама створені були.
Вічний Бог бажає, щоб усі народи
У любові, злагоді і в мирі жили.
Війни, землетруси, голоди і мори-
Все це через наші діється гріхи.
Розбрат, невдоволення, сльози, гнів і горе,
Люди, один одному несемо це ми!
Гітлери і Сталіни й їм подібні образи
Часто проявляються в багатьох із нас.
Ми ж з тобою, друже мій, вічним Богом обрані
Щиро прославляти Його повсякчас.
Блуд, розпуста, ненависть, подружня невірність,
Підлість і лукавство, здирство і обман-
Все оце принижує Бога й нашу гідність,
Все це нам нав'язує підлий сатана.
Ті, що в 45-му були побратимами,
Нищать один одного в безглуздій війні.
Україно рідная, будеш тоді вільною,
Коли на коліна станемо всі ми.
Перед Богом праведним в щирім покаянії
За всі нами скоєні й предками гріхи-
У ці дні непевнії і в ці дні останнії
Від всіх бід непроханих може Бог спасти.
Війна сорок п'ятого надала нам гарного
Урока: Німеччина через стільки літ
Попросила в Господа і в людини кожної
Прощення, що стільки принесла всім бід.
Примирімось з Господом, односельці милії!
Примирись із Господом, Україно вся!
Бог війну припинить враз, Бог всіх нас помилує,
Якщо будем славити Господа Христа.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7871 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
