Часто наші шляхи неймовірно важкі:
Налягає пітьма і не світять зірки,
І душа як сліпа, і душа як глуха...
Повернися, Ісус, гине світ від гріха.
Повернися, молю, бо без Тебе життя
Мов захмарені дні, наче шлях в небуття.
Вірю я, тільки Ти на землі, повній зла,
Душі вирвеш з пітьми для добра, для тепла.
Мій Ісусе, себе віддаю я Тобі.
Мій Ісусе, я Твій і у щасті, й в журбі.
У любові Твоїй, і у силі Твоїй
Всім знедоленим я мир нестиму святий.
Прагну діло Твоє довести до кінця,
Прагну в небо ввійти, де оселі Отця.
Тільки Дух Твій мене до небес доведе.
О Ісусе, прийди, я чекаю Тебе.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Ты можешь жить. - Анатолий Бляшук Это стихотворение я писал, будучи под впечатлением того, как действует дьявол, когда уничтожает человека. Как он лжет, что у тебя нет ни будущего, ни надежды, и единственное, что тебе осталось, это покончить с собой. Как он рассказывает упавшему человеку, что сердце Отца для него закрыто навсегда, что Он хочет его осудить и испепелить в аду. Как он просто накладывает пелену нам на глаза, говоря, что света для нас больше нет. Но это не так. Бог тебя любит. Он тебя любит, и будет любить, и всегда будет ждать твоего возвращения. Какими бы ты тропами не ходил, Отец всегда тебя примет, когда ты прейдешь к Нему. Так говорит Слово Божье: Луки 15:11-32.
